ПОХІПЛИВИЙ, ПОХІПНИ́Й, А, Е.
Похіпливий, похіпни́й, а, е.
1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. ІІ. 136.
2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. Н. Вол. у. Не похіпне якесь. Н. Вол. у.
3) = Похватний. Чарка — найпохіпніще діло. Н. Вол. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 387.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОХІСНУВАТИСЯ, НУЮСЯ, ЄШСЯ, →← ПОХІПКО